Скажу h, як українське «г», і не скажу замість нього «х», напишу слово за написанням, а не за звуком (hlad, podpis, mráz), і поставлю наголос на короткий прийменник: do kina.
h і ch
h і ch: дзвінка й глуха пара
ch — одна літера (в алфавіті вона стоїть після h) і звук «х»: chleba «хліб».
h — дзвінка пара до ch: той самий звук у горлі, але з голосом. Це звук українського «г», як у слові «голова». Літери h і ch — пара «дзвінкий — глухий», як b і p.
Підказка: де в схожому українському слові «г», чех часто пише h (голова — hlava, гора — hora, година — hodina); де «х» — ch (хліб — chleba).
Літера g — це «ґ», і трапляється вона майже лише в словах з інших мов: guláš «гуляш».
Перевірка h і ch розрізняє: «chora» замість hora — помилка.
Так неправильно:
• × «х» у hlava — h дзвінке, з голосом.
• × «hleba» — chleba пишеться з ch.
• × ch як «ч» за англійським зразком — ch завжди «х».
h і ch
h — дзвінка пара до глухого ch, як b до p.
| Літера | Звук | Слово | Переклад | Підказка |
|---|---|---|---|---|
| h | дзвінкий, з голосом | hlava | голова | українське «г» → h (голова — hlava) |
| ch | як «х» | chleba | хліб | українське «х» → ch (хліб — chleba) |
| g | як «ґ» | guláš | гуляш | майже лише в словах з інших мов |
Конспект уроку
h і ch: дзвінка й глуха пара
ch — одна літера (в алфавіті вона стоїть після h) і звук «х»: chleba «хліб».
h — дзвінка пара до ch: той самий звук у горлі, але з голосом. Це звук українського «г», як у слові «голова». Літери h і ch — пара «дзвінкий — глухий», як b і p.
Підказка: де в схожому українському слові «г», чех часто пише h (голова — hlava, гора — hora, година — hodina); де «х» — ch (хліб — chleba).
Літера g — це «ґ», і трапляється вона майже лише в словах з інших мов: guláš «гуляш».
Перевірка h і ch розрізняє: «chora» замість hora — помилка.
Так неправильно:
• × «х» у hlava — h дзвінке, з голосом.
• × «hleba» — chleba пишеться з ch.
• × ch як «ч» за англійським зразком — ch завжди «х».
Пишемо за словом, а не за звуком; наголос на прийменнику
У кінці слова й перед глухим приголосним дзвінкий звучить глухо — в українській так не буває («зуб», «дуб» звучать дзвінко), тож це треба запам’ятати: zub «зуб» [zup], muž «чоловік» [muš], všechno «усе» [fšechno] — v тут звучить [f], а не «у», як у «вовк». h у кінці теж звучить глухо: trh «ринок» [trch].
Пишемо за словом, а не за звуком: zub — з b, muž — з ž. Перевірка літеру бачить: «zup» — помилка.
Буває й навпаки: перед дзвінким глухий звучить дзвінко — kde «де» [gde]. Це просто впізнавайте.
Короткий прийменник з одного складу забирає наголос: do kina «до кіно» — наголошений do; na poště «на пошті» — наголошений na. Прийменник з одного приголосного (v, z) складу не утворює: v Praze «у Празі» — наголошений Pra-.
Довгота й наголос — різні речі: наголос завжди на першому складі, а довгим може бути будь-який склад: у слові rohlík наголошений roh-, а -lík просто довгий.
Так неправильно:
• × «zup», «muš» на письмі — пишемо zub, muž.
• × наголос на ki- в do kina — наголошений прийменник do.