Зможу прочитати чеське меню, замовити суп, основну страву й гарнір, запитати, що порадить офіціант і що є без м’яса, покликати офіціанта, заплатити разом чи окремо, карткою чи готівкою, і залишити чайові.
У ресторані: меню, замовлення й рахунок
У ресторані: меню, замовлення й рахунок
Поїсти можна в restaurace, у hospoda — пивній з кухнею (не «господа»), а вдень — у jídelna, їдальні. Удень багато хто бере polední menu — обід дня за однією ціною. Меню — jídelní lístek, його розділи — у таблиці. Гарнір — příloha: до řízek чи kuře його замовляють окремо. Для впізнавання: svíčková — яловичина у вершковому соусі, omáčka — соус, houska — булочка, příbor — столовий прилад, kuchař — кухар.
Офіціант — číšník, а кличуть його так: Pane vrchní! Це кличний відмінок; vrchní тут — «офіціант», а не «верхній». Він запитає „Co si dáte?“ Відповідають із si на другому місці: „Dám si…“ («візьму собі…») або „Chtěl bych…“ (жінка — „Chtěla bych…“). Порада — „Co nám doporučíte?“, без м’яса — „bez masa“: обидві фрази вчимо цілком.
Розрахуватися: „Zaplatím!“ — «я заплачу», теж цілком. Офіціант запитає, як ви платите: dohromady, nebo zvlášť — разом чи окремо. Карткою — kartou, готівкою — hotově. Чек — účtenka.
Чайові в рахунок не входять: суму округлюють угору, зазвичай на 5–10 %, і називають уголос. Рахунок 190 крон — ви кажете „dvě stě“ і „To je v pořádku“: решти не треба.
Так неправильно:
• ×Dám polévku (це «я віддам суп») → Dám si polévku.
• ×Pan vrchní! → Pane vrchní!
• ×Platím karta → Platím kartou.
Офіціант запитує — ви відповідаєте
Ліворуч крок, посередині запитання офіціанта, праворуч коротка відповідь.
| Крок | Офіціант | Ви |
|---|---|---|
| замовлення | Co si dáte? | Dám si guláš. |
| напій | A k pití? | Jedno pivo, prosím. |
| ще щось | Ještě něco? | Ne, děkuju. |
| оплата | Platíte dohromady, nebo zvlášť? | Dohromady. |
Розділи меню
Так меню поділено на частини: спершу суп, потім основна страва й гарнір, наприкінці десерт.
| Чеською | Українською |
|---|---|
| polévka | суп |
| hlavní jídlo | основна страва |
| příloha | гарнір |
| dezert | десерт |
Конспект уроку
У ресторані: меню, замовлення й рахунок
Поїсти можна в restaurace, у hospoda — пивній з кухнею (не «господа»), а вдень — у jídelna, їдальні. Удень багато хто бере polední menu — обід дня за однією ціною. Меню — jídelní lístek, його розділи — у таблиці. Гарнір — příloha: до řízek чи kuře його замовляють окремо. Для впізнавання: svíčková — яловичина у вершковому соусі, omáčka — соус, houska — булочка, příbor — столовий прилад, kuchař — кухар.
Офіціант — číšník, а кличуть його так: Pane vrchní! Це кличний відмінок; vrchní тут — «офіціант», а не «верхній». Він запитає „Co si dáte?“ Відповідають із si на другому місці: „Dám si…“ («візьму собі…») або „Chtěl bych…“ (жінка — „Chtěla bych…“). Порада — „Co nám doporučíte?“, без м’яса — „bez masa“: обидві фрази вчимо цілком.
Розрахуватися: „Zaplatím!“ — «я заплачу», теж цілком. Офіціант запитає, як ви платите: dohromady, nebo zvlášť — разом чи окремо. Карткою — kartou, готівкою — hotově. Чек — účtenka.
Чайові в рахунок не входять: суму округлюють угору, зазвичай на 5–10 %, і називають уголос. Рахунок 190 крон — ви кажете „dvě stě“ і „To je v pořádku“: решти не треба.
Так неправильно:
• ×Dám polévku (це «я віддам суп») → Dám si polévku.
• ×Pan vrchní! → Pane vrchní!
• ×Platím karta → Platím kartou.