Урок 4. Moji rodičia a dvaja bratia: сім’я і множина назв істот чоловічого роду

Зможу розповісти про свою сім’ю й запитати про чужу: мої батьки, два брати, ці студенти — і не сплутати чоловічу множину з тим, що було раніше.

Moji rodičia a dvaja bratia: множина назв істот чоловічого роду

Навіщо: розповісти про родину — «мої батьки», «два брати», «ці студенти». Іменники, що називають чоловіків (назви істот чоловічого роду), мають свою множину. Три закінчення: найчастіше -i (lektor → lektori); -ovia — у слів на -a та -o (ujo → ujovia) і в слова syn; -ia — у слів на -teľ (učiteľ → učitelia) і в brat, rodič, manžel. Слова поруч теж змінюються: tí, moji, tvoji, naši, vaši; числівник — dvaja, traja, štyria. Українське «ці мої два брати» такої форми не має. Жінки, діти й речі — як раніше: tie, moje, dve (tie moje dve sestry). «Кого?» в однині — теж як раніше: у чоловіків закінчення -a — mám rád otca. Хибні друзі: rodičia — «батьки», а не «родичі»; slobodný — «неодружений, незаміжня», а «вільний» — voľný. Слово rodina — «родина». Про жінку кажуть vydatá, про чоловіка — ženatý. Так неправильно: • ×«tie moji bratia» → «tí moji bratia». • ×«dva bratia» (як «два брати») → «dvaja bratia». • ×«moji brati» → «moji bratia».

Чоловіки в множині

Окрема форма — лише в чоловіків. Жінки, діти й речі — як раніше: tie, moje, dve.

Хто	Закінчення або слово	Приклад
чоловіки	-i	lektor → lektori, policajt → policajti
чоловіки	-ovia	ujo → ujovia, dedko → dedkovia
чоловіки	-ia	učiteľ → učitelia, manžel → manželia
чоловіки — усе разом	tí, moji, traja	tí moji traja učitelia
жінки	tie, moje, tri	tie moje tri tety
речі	tie, moje, tri	tie moje tri autá

Конспект уроку

Moji rodičia a dvaja bratia: множина назв істот чоловічого роду

Навіщо: розповісти про родину — «мої батьки», «два брати», «ці студенти». Іменники, що називають чоловіків (назви істот чоловічого роду), мають свою множину. Три закінчення: найчастіше -i (lektor → lektori); -ovia — у слів на -a та -o (ujo → ujovia) і в слова syn; -ia — у слів на -teľ (učiteľ → učitelia) і в brat, rodič, manžel. Слова поруч теж змінюються: tí, moji, tvoji, naši, vaši; числівник — dvaja, traja, štyria. Українське «ці мої два брати» такої форми не має. Жінки, діти й речі — як раніше: tie, moje, dve (tie moje dve sestry). «Кого?» в однині — теж як раніше: у чоловіків закінчення -a — mám rád otca. Хибні друзі: rodičia — «батьки», а не «родичі»; slobodný — «неодружений, незаміжня», а «вільний» — voľný. Слово rodina — «родина». Про жінку кажуть vydatá, про чоловіка — ženatý. Так неправильно: • ×«tie moji bratia» → «tí moji bratia». • ×«dva bratia» (як «два брати») → «dvaja bratia». • ×«moji brati» → «moji bratia».