Зможу сказати, що я можу, хочу, мушу й умію робити — môžem, chcem, musím, viem + інфінітив, — попросити дозволу («Môžem …?») і сказати «не треба» (nemusím), не плутаючи його з «не можна».
Môžem, chcem, musím, viem: модальні дієслова
Môžem, chcem, musím, viem: модальні дієслова
Навіщо: сказати, що ви можете, хочете, мусите й умієте робити, і попросити дозволу.
Модальне дієслово + інфінітив на -ť, як «хочу телефонувати»: Chcem telefonovať. Musím čítať. Інфінітив не змінюється, змінюється модальне дієслово: môžem, môžeš, môžu … Усі форми — у таблиці; запам’ятайте неправильні môžu, chcú, vedia.
Заперечення: ne- пишеться разом із модальним дієсловом: nemôžem, nechcem, neviem. Увага: nemusím — «не мушу», тобто «не потрібно, не обов’язково», а не «не можна». «Не можна» — nemôžete: Tu nemôžete fajčiť. А Nemusíte fajčiť означає лише «курити не обов’язково».
Дієслова vedieť і môcť: vedieť — «уміти» і «знати»: Viem variť (умію готувати), Neviem, kde je Tomáš (не знаю). môcť — «могти»: є час, можливість чи дозвіл. Українське «можу» буває і тим, і іншим: «можу готувати» про вміння — Viem variť. Môžem …? — ввічливе прохання про дозвіл.
Слова: pýtať sa — «питати». Дієслова vyplniť, podpísať, preložiť, dať — поки лише в інфінітиві після модального. Наголос — на першому складі; рисочка над голосним — довгота: opýtať.
Так неправильно:
• × «Chcem píšem» → «Chcem písať» (після модального — інфінітив).
• × «Musím nie čakať» → «Nemusím čakať» (ne- разом).
• × «Ne môžem» → «Nemôžem».
• × «Môžem variť» (про вміння) → «Viem variť».
Модальні дієслова в теперішньому часі
Після них — інфінітив на -ť. Неправильні форми — môžu, chcú, vedia. Знадобиться в салоні зв’язку: SIM-karta — SIM-картка.
| Хто | môcť | chcieť | musieť | vedieť |
|---|---|---|---|---|
| ja | môžem | chcem | musím | viem |
| ty | môžeš | chceš | musíš | vieš |
| on / ona / ono | môže | chce | musí | vie |
| my | môžeme | chceme | musíme | vieme |
| vy | môžete | chcete | musíte | viete |
| oni / ony | môžu | chcú | musia | vedia |
vedieť чи môcť
Українське «можу» буває і тим, і іншим — дивіться на значення.
| vedieť — умію, знаю | môcť — можу: є час, можливість, дозвіл |
|---|---|
| viem variť (умію) | môžem čítať (є час) |
| viem, kde … (знаю) | Môžem …? (можна?) |
Конспект уроку
Môžem, chcem, musím, viem: модальні дієслова
Навіщо: сказати, що ви можете, хочете, мусите й умієте робити, і попросити дозволу.
Модальне дієслово + інфінітив на -ť, як «хочу телефонувати»: Chcem telefonovať. Musím čítať. Інфінітив не змінюється, змінюється модальне дієслово: môžem, môžeš, môžu … Усі форми — у таблиці; запам’ятайте неправильні môžu, chcú, vedia.
Заперечення: ne- пишеться разом із модальним дієсловом: nemôžem, nechcem, neviem. Увага: nemusím — «не мушу», тобто «не потрібно, не обов’язково», а не «не можна». «Не можна» — nemôžete: Tu nemôžete fajčiť. А Nemusíte fajčiť означає лише «курити не обов’язково».
Дієслова vedieť і môcť: vedieť — «уміти» і «знати»: Viem variť (умію готувати), Neviem, kde je Tomáš (не знаю). môcť — «могти»: є час, можливість чи дозвіл. Українське «можу» буває і тим, і іншим: «можу готувати» про вміння — Viem variť. Môžem …? — ввічливе прохання про дозвіл.
Слова: pýtať sa — «питати». Дієслова vyplniť, podpísať, preložiť, dať — поки лише в інфінітиві після модального. Наголос — на першому складі; рисочка над голосним — довгота: opýtať.
Так неправильно:
• × «Chcem píšem» → «Chcem písať» (після модального — інфінітив).
• × «Musím nie čakať» → «Nemusím čakať» (ne- разом).
• × «Ne môžem» → «Nemôžem».
• × «Môžem variť» (про вміння) → «Viem variť».