Відрізню дзвінке h від глухого ch на слух і на письмі, напишу слово за словником, навіть якщо на кінці чую глухий звук, і прочитаю v у кінці складу як коротке «у» (як «в» у слові «вовк»): zastávka, domov.
h і ch; g
h і ch; g
Літера h — це українське «г», дзвінкий звук [ɦ]: hlava (голова), а ch — «х»: chlieb (хліб). Це пара «дзвінкий — глухий», як b і p.
Перевірка h і ch розрізняє: ch на місці h — помилка, хоча знаки над літерами можна не ставити.
Підказка: де в спорідненому українському слові «г», словак зазвичай пише h (hlava — голова); де «х» — ch (chlieb — хліб).
Літера g — це «ґ», лише в словах з інших мов: galéria (галерея). Українська пише такі слова з «г», словацька — з g.
На кінці слова h звучить глухо, як ch: sneh (сніг) — [sňech], хоча українське «сніг» звучить дзвінко.
Довгий склад — не наголошений: у kuchár наголос падає на ku-.
Так неправильно:
• × «haléria» — g у словах з інших мов: galéria (не як «галерея»).
• × «chlava» на письмі — пишемо hlava.
h і ch
h — дзвінкий відповідник глухого ch, як b — глухого p.
| Літера | Звук | Приклад | Переклад |
|---|---|---|---|
| h | дзвінкий, як «г» [ɦ] | hlava | голова |
| ch | глухий, як «х» | chlieb | хліб |
| g | як «ґ», лише в словах з інших мов | galéria | галерея |
| h на кінці слова | глухо, як ch | sneh [sňech] | сніг |
Конспект уроку
h і ch; g
Літера h — це українське «г», дзвінкий звук [ɦ]: hlava (голова), а ch — «х»: chlieb (хліб). Це пара «дзвінкий — глухий», як b і p.
Перевірка h і ch розрізняє: ch на місці h — помилка, хоча знаки над літерами можна не ставити.
Підказка: де в спорідненому українському слові «г», словак зазвичай пише h (hlava — голова); де «х» — ch (chlieb — хліб).
Літера g — це «ґ», лише в словах з інших мов: galéria (галерея). Українська пише такі слова з «г», словацька — з g.
На кінці слова h звучить глухо, як ch: sneh (сніг) — [sňech], хоча українське «сніг» звучить дзвінко.
Довгий склад — не наголошений: у kuchár наголос падає на ku-.
Так неправильно:
• × «haléria» — g у словах з інших мов: galéria (не як «галерея»).
• × «chlava» на письмі — пишемо hlava.
Оглушення, v на кінці складу й au
На відміну від української, дзвінкий приголосний на кінці слова й перед глухим звучить глухо: chlieb — [chliep], muž — [muš]; українські «хліб», «зуб» звучать дзвінко. Пишемо за словом, а не за звуком: chlieb, хоча чуємо [chliep].
У кінці складу й слова v — коротке «у», [ŭ], як «в» у словах «вовк», «прийшов»: krv — [krŭ], domov.
На початку слова перед глухим v звучить [f]: všetko (все) — [fšetko], не як «в» у «вчора». Перед голосним v — звичайне [v]: voda (вода).
Сполучення au — один склад, [aŭ], як «ав» у слові «автобус»: auto (машина), autobus (автобус).
На межі слів перед голосним глухий може прозвучати дзвінко: brat a sestra (брат і сестра). Це досить упізнавати на слух.
Перевірка літери розрізняє: «chliep», «krú», «fšetko» на письмі — помилка.
Так неправильно:
• × «chliep» на письмі — пишемо chlieb.
• × chlieb із дзвінким [b], як «хліб», — на кінці звучить [p].
• × [ŭšetko], як «вчора», — на початку перед глухим v звучить [f].