Прочитаю ď, ť, ň, ľ і без жодного знака м’які de, te, ne, le, di, ti, ni, li — не твердо, як українські «де», «те», «не», «ле», — відрізню їх від твердих dy, ty, ny, ly і прочитаю вголос «Ďakujem, dobrý deň».
ď, ť, ň, ľ — і м’які de, te, ne, le
ď, ť, ň, ľ — і м’які de, te, ne, le без знака
Гачок над приголосним називається mäkčeň. Над ň, č, ž — гачок, а в ď, ť, ľ той самий знак має вигляд штриха праворуч: ď, ť, ľ. ď, ť, ň, ľ — м’які приголосні, як «дь», «ть», «нь», «ль»: ďakujem (дякую), ťahať (тягти), kuchyňa (кухня), ľúbiť (любити).
Перед e та i літери d, t, n, l м’які й без знака: de, te, ne, le — deň (день), teraz (зараз), nedeľa (неділя), leto (літо); так само di, ti, ni, li — ticho (тиша). Знака тут не пишуть: м’якість і так зрозуміла. Це головна пастка: українські «де», «те», «не», «ле» тверді, а словацькі — м’які.
Перед y вони тверді: dy, ty, ny, ly — dym (дим). Літера y і потрібна, щоб показати твердий звук.
Винятки — твердо, хоча написано te чи de: ten (цей), jeden (один), vtedy (тоді) і багато слів з інших мов: telefón (телефон), tenis (теніс), moderný (сучасний).
У квадратних дужках ми пишемо, як слово звучить: ď, ť, ň, ľ у дужках — м’який звук. dedina — [ďeďina].
Довгий склад — не наголошений: у lekár наголос на le-, а -kár просто довгий.
Так неправильно:
• × «ďeň» на письмі — перед e м’якість знаком не пишуть: deň.
• × тверде d у deň, як в українському «день», — перед e d м’яке.
• × ty як українське «ти» — t тверде, але голосний [i]: [ti].
• × тверде te в teraz — звучить [ťeraz].
М’яко чи твердо
Перед e та i літери d, t, n, l м’які без знака, перед y — тверді.
| Що написано | Як звучить | Приклад | Переклад |
|---|---|---|---|
| ď, ť, ň, ľ | м’яко, знак стоїть | ďakujem | дякую |
| de, te, ne, le | м’яко, знака немає | teraz | зараз |
| di, ti, ni, li | м’яко, знака немає | ticho | тиша |
| dy, ty, ny, ly | твердо | dym | дим |
| ten, jeden, vtedy | твердо — винятки | jeden | один |
Конспект уроку
ď, ť, ň, ľ — і м’які de, te, ne, le без знака
Гачок над приголосним називається mäkčeň. Над ň, č, ž — гачок, а в ď, ť, ľ той самий знак має вигляд штриха праворуч: ď, ť, ľ. ď, ť, ň, ľ — м’які приголосні, як «дь», «ть», «нь», «ль»: ďakujem (дякую), ťahať (тягти), kuchyňa (кухня), ľúbiť (любити).
Перед e та i літери d, t, n, l м’які й без знака: de, te, ne, le — deň (день), teraz (зараз), nedeľa (неділя), leto (літо); так само di, ti, ni, li — ticho (тиша). Знака тут не пишуть: м’якість і так зрозуміла. Це головна пастка: українські «де», «те», «не», «ле» тверді, а словацькі — м’які.
Перед y вони тверді: dy, ty, ny, ly — dym (дим). Літера y і потрібна, щоб показати твердий звук.
Винятки — твердо, хоча написано te чи de: ten (цей), jeden (один), vtedy (тоді) і багато слів з інших мов: telefón (телефон), tenis (теніс), moderný (сучасний).
У квадратних дужках ми пишемо, як слово звучить: ď, ť, ň, ľ у дужках — м’який звук. dedina — [ďeďina].
Довгий склад — не наголошений: у lekár наголос на le-, а -kár просто довгий.
Так неправильно:
• × «ďeň» на письмі — перед e м’якість знаком не пишуть: deň.
• × тверде d у deň, як в українському «день», — перед e d м’яке.
• × ty як українське «ти» — t тверде, але голосний [i]: [ti].
• × тверде te в teraz — звучить [ťeraz].
Тверді перед e та i; c, dz, č, š, ž, dž
Усі інші приголосні перед e та i тверді, як в українському «перо»: pero (ручка), mesto (місто), bez (без).
c — «ц», одна літера: cudzinec (іноземець). dz — дзвінке «дз», як у слові «дзвін», теж одна літера: medzi (між). dž — «дж», як у слові «джерело»: džús (сік).
č, š, ž — як українські «ч», «ш», «ж» (ч тверде, як у «час»): čaj (чай), šéf (начальник), žena (жінка).
Перевірка гачка не бачить: «dakujem» зарахуємо, ключ покаже ďakujem. Але y замість i — інша літера, і це помилка.
Так неправильно:
• × тверде ne в nedeľa, як в українському «неділя», — тут м’яко: [ňeďeľa].
• × «ts» двома літерами — «ц» пишеться однією літерою c.
• × «tycho», як в українському «тихо», — пишемо ticho: ti м’яке.