Зможу розповісти про свою велику родину — свій (svůj), татів і мамин (otcův, matčin) — і назвати родичів чоловіка чи дружини.
Svůj, otcův, matčin: чиє це?
Svůj, otcův, matčin: чиє це?
Svůj — як українське «свій»: річ або людина належить підмету. У 3-й особі це обов’язково: Jana má ráda svého psa — свого. Jana má ráda jejího psa — пса іншої жінки. З já, ty, my, vy можна svůj або můj / tvůj / náš / váš: hledám svůj / můj mobil, hledáš svůj / tvůj mobil.
Svůj відмінюється як můj (таблиця): svého bratra, svou (svoji) sestru, své auto, svému, o svém, se svým.
Чий? — можна й одним словом від слова, що називає людину, як українське «татів, мамин»: bratr → bratrův dům, bratrova taška, bratrovo auto; matka → matčin dům, matčina taška. Перед -in: k → č, r → ř (sestra → sestřin). Випадає e: otec → otcův. Множина ж. р. — на -y: Janiny děti, Tereziny boty; інші роди множини — на B1. Від особового імені — з великої літери: Lukášův, Janin; і в назвах: Karlův most.
Рідня чоловіка або дружини: tchán, tchyně. Zeť — лише чоловік доньки; чоловік сестри — švagr (українське «зять» — і те, і інше).
Так неправильно:
• ׫Jana hledá její klíč», якщо ключ її власний → Jana hledá svůj klíč.
• ׫Svůj syn je doktor» (svůj не буває підметом) → Můj syn je doktor.
• ׫otcův auto» → otcovo auto (рід — від слова auto).
svůj за відмінками
Займенник svůj відмінюється як můj. У дужках — друга форма, теж правильна.
| Запитання | ч. р., істота | ч. р., неістота | ж. р. | с. р. |
|---|---|---|---|---|
| кого? що? | svého | svůj | svou (svoji) | své (svoje) |
| кому? | svému | svému | své (svojí) | svému |
| про кого? | o svém | o svém | o své | o svém |
| з ким? | se svým | se svým | se svou (svojí) | se svým |
| мн.: кого? що? | své (svoje) | své (svoje) | své (svoje) | svá (svoje) |
Чий? — одним словом
Закінчення — за родом і числом того, чим володіють.
| Власник | ч. р. | ж. р. | с. р. | мн. ж. р. |
|---|---|---|---|---|
| bratr | bratrův | bratrova | bratrovo | bratrovy |
| matka | matčin | matčina | matčino | matčiny |
| sestra | sestřin | sestřina | sestřino | sestřiny |
| сполучення | bratrův dům | matčina taška | bratrovo auto | Janiny děti |
Конспект уроку
Svůj, otcův, matčin: чиє це?
Svůj — як українське «свій»: річ або людина належить підмету. У 3-й особі це обов’язково: Jana má ráda svého psa — свого. Jana má ráda jejího psa — пса іншої жінки. З já, ty, my, vy можна svůj або můj / tvůj / náš / váš: hledám svůj / můj mobil, hledáš svůj / tvůj mobil.
Svůj відмінюється як můj (таблиця): svého bratra, svou (svoji) sestru, své auto, svému, o svém, se svým.
Чий? — можна й одним словом від слова, що називає людину, як українське «татів, мамин»: bratr → bratrův dům, bratrova taška, bratrovo auto; matka → matčin dům, matčina taška. Перед -in: k → č, r → ř (sestra → sestřin). Випадає e: otec → otcův. Множина ж. р. — на -y: Janiny děti, Tereziny boty; інші роди множини — на B1. Від особового імені — з великої літери: Lukášův, Janin; і в назвах: Karlův most.
Рідня чоловіка або дружини: tchán, tchyně. Zeť — лише чоловік доньки; чоловік сестри — švagr (українське «зять» — і те, і інше).
Так неправильно:
• ׫Jana hledá její klíč», якщо ключ її власний → Jana hledá svůj klíč.
• ׫Svůj syn je doktor» (svůj не буває підметом) → Můj syn je doktor.
• ׫otcův auto» → otcovo auto (рід — від слова auto).