Зможу сказати «мені, тобі, йому, нам, вам, їм» у короткій і повній формі, поставити коротку форму на друге місце й сказати «до нього, до мене».
Mi, mně, k němu: кому — коротко й повно
Mi, mně, k němu: кому — коротко й повно
У «мені, тобі, йому» в давальному дві форми: mi — mně, ti — tobě, mu — jemu; jí, nám, vám, jim однакові в обох випадках. Коротка — звичайна: вона стоїть на другому місці (після jsem, jsi і se, якщо вони є) і голосом не виділяється: Pan doktor mi poradil. Včera jsi mu volal? Повна — на початку речення і коли протиставляють: Mně se to nelíbí, ale tobě ano.
Після прийменника — теж повна, а в on, ona, oni — з n-: k němu, k ní, k nim. Українською кажемо «до нього, до неї», а чеською до людини — k + давальний. Перед mně прийменник k стає ke: ke mně.
mě і mně звучать однаково, але пишуться по-різному: mě — «мене» (Vidíš mě?), mně — «мені». ji — «її», jí — «їй»: різниця лише в знаку. А mi і ti — це «мені» й «тобі», не українські «ми», «ти».
Так неправильно:
• ׫Mi se to líbí» → Mně se to líbí: першою стоїть повна форма.
• ׫Jdu do něj» → Jdu k němu: не за українським «до нього».
• ׫Jdu k jemu» → Jdu k němu.
• ׫Přijdeš k mně?» → Přijdeš ke mně?
Кому? Займенники
Коротка форма — на другому місці; повна — на початку й при протиставленні.
| Хто? | Коротко | Повно | Після прийменника |
|---|---|---|---|
| já | mi | mně | ke mně |
| ty | ti | tobě | k tobě |
| on, ono | mu | jemu | k němu |
| ona | jí | jí | k ní |
| my | nám | nám | k nám |
| vy | vám | vám | k vám |
| oni | jim | jim | k nim |
Конспект уроку
Mi, mně, k němu: кому — коротко й повно
У «мені, тобі, йому» в давальному дві форми: mi — mně, ti — tobě, mu — jemu; jí, nám, vám, jim однакові в обох випадках. Коротка — звичайна: вона стоїть на другому місці (після jsem, jsi і se, якщо вони є) і голосом не виділяється: Pan doktor mi poradil. Včera jsi mu volal? Повна — на початку речення і коли протиставляють: Mně se to nelíbí, ale tobě ano.
Після прийменника — теж повна, а в on, ona, oni — з n-: k němu, k ní, k nim. Українською кажемо «до нього, до неї», а чеською до людини — k + давальний. Перед mně прийменник k стає ke: ke mně.
mě і mně звучать однаково, але пишуться по-різному: mě — «мене» (Vidíš mě?), mně — «мені». ji — «її», jí — «їй»: різниця лише в знаку. А mi і ti — це «мені» й «тобі», не українські «ми», «ти».
Так неправильно:
• ׫Mi se to líbí» → Mně se to líbí: першою стоїть повна форма.
• ׫Jdu do něj» → Jdu k němu: не за українським «до нього».
• ׫Jdu k jemu» → Jdu k němu.
• ׫Přijdeš k mně?» → Přijdeš ke mně?